Группа Czerwone Gitary (Червоне гитары) и другие исполнители из стран Восточной Европы

ANIA ! ANIA ! ANIA !
Триумфаторша и мамина дочка !

.

Cлушал сегодня снова DVD Skaldowie,подаренный три года назад Славой(matura)!
Очень классно!

.

.

на червы гитары я ходил в 72 (кажется) в Москве. По тем временам впечатление здоровское, но мои химкинские кореша меня опустили и просветили меня, что кроме битлов ни чаго не быват. так с битлами и помрем.

2maks_i:
>на червы гитары я ходил в 72 (кажется) в Москве.
>По тем временам впечатление здоровское, но мои
>химкинские кореша меня опустили и просветили меня,
>что кроме битлов ни чаго не быват. так с битлами
>и помрем.

Плохие Вам кореша попались, не очень сведущие. Насмотревшись за последние годы разных концертов, должен сказать, что это было одно из САМЫХ ярких, мощных и кайфовых выступлений, виденных мною! Публика на первом же концерте, в феврале 1972-го, чуть зал не разнесла, именно после него и ввели в Риге традицию огараживать сцену металлиескими барьерами и выставлять оцепление вокруг сцены))) А ведь "завели" народ по полной программе именно своими вещами (приезжавшие и до и после польские группы - NO TO CO, TRUBADURZY, SKALDOWIE, N.-CZARNI и т.д., в конце выступлений старались "разогреть" публику хитами DEEP PURPLE или LED ZEPPELIN, не всегда,правда, удачно). Знаете, ведь совсем не важно - слушаете Вы BEATLES или CZERWONE GITARY (червы гитары), ROLLING STONES или группу из местного Дома культуры, ГЛАВНОЕ, чтобы музыка была в кайф!!!

p.s. - отрывок из интервью данного журналу "Liesma", после тех самых концертов февраля 1972:

Б.Д. - "...Рижская публика приятно удивила своим темпераментом. Мы были с концертами и на Кавказе, но даже та публика не реагировала так бурно."

"Особенно нам понравилось, когда в конце каждого концерта юные слушатели подходили к сцене, чтобы выразить свою признательность" - добавил Е.Скшипчек.

Б.Д. - "Но влезать на сцену... Это все-же мешало, портило сердечное окончание концерта...".

p.p.s. - ох лукавят панове, ТАКОГО шороху наделали в нашем городе, а они про "...сердечное окончание"))) А ведь могли их заставить изменить программу или, хуже того, выдворить из страны, чтобы не смущали идеологически правильно настроенную советскую молодежь)))

Очень достойный ответ и логичное разъяснение.

.

вечерняя песня

Сегодня свой 83-й (ого!) день рождения отмечает потрясающий капитан Клосс - великолепный СТАНИСЛАВ МИКУЛЬСКИЙ.
Поздравления любимому актёру детства !

Присоединяюсь к поздравлениям Андрея капитану Клоссу!
А всех коллег по теме с праздником меломанов-трудяг 1 Мая!

всех с солидарностью

Наступного тижня має вийти 1000-ий номер журналу "Всесвіт". З цієї нагоди редактор "Історичної Правди" Павло СОЛОДЬКО пішов у будівлю легендарного часопису на Грушевського і зняв копії деяких знакових сторінок в архіві редакції "Всесвіту".

В першій частині ІП представляє номери 1925-1927 років.

"Всесвіт" більше відомий як журнал перекладів з іноземної літератури. Але він розпочинався у січні 1925-го як "універсальний ілюстрований журнал" - те, що зараз називається "general interest magazine". Масове популярне видання, такий собі УСРРівський "Ньюсвік".

"Масове популярне" - не перебільшення. За кілька років наклад журналу сягнув 1,5 млн на рік. Для порівняння: найпопулярніший сучасний український журнал "Корреспондент" декларує 600 тисяч примірників щороку.

Натхненником "Всесвіту" став революціонер і письменник Василь Еллан-Блакитний. На той час він був редактором "Вістей ВУЦВК" (офіційного друкованого органу уряду Української Соціалістичної Радянської республіки). На початку передплата на "Всесвіт" приймалася якраз через рахунок "Вістей", тож без державного фінансування тут вочевидь не обійшлося.

Еллану допомагали літературний редактор Микола Хвильовий і художній редактор Олександр Довженко (останній тоді саме повернувся з Німеччини, де на урядову стипендію вчився живопису, і був газетним ілюстратором, ще тільки придивляючись до кінематографу).

30-річні пасіонарії намагалися робити яскравий продукт, залучивши до співпраці відомих авторів і фотографів з України і світу. Значну увагу приділяли ілюстраціям, новинам і перекладам з-за кордону. Крім журналістських матеріалів, публікувалися і проза та вірші - від Анрі Барбюса і Джона дос Пассоса до Івана Багряного й Остапа Вишні.

Двотижневик "Всесвіт" припинив своє існування у жовтні 1934 року. Всі, хто очолював його після смерті Еллана-Блакитного у грудні 1925-го, загинули або опинилися в таборах.

Журнал відродиться у липні 1958 року - вже як товстий місячник іноземної культури та літератури. Але про це читайте і дивіться у другій частині.

P.S. Днями на приміщення редакції "Всесвіту" була здійснена рейдерська атака, за якою нібито стоїть нардеп від Партії Регіонів. Вот такие праздники....

МИША! УРА !

праздничная песня для виновника!

и кино