Віталій Перетятько
ХТО ТАКИЙ ІГОР, або ДАРУНОК ВАЛЕНТИНА
Під вікнами бутика видний мен страждає: То дістане гаманця, то назад ховає. Піт річками ллється вниз – взуття заливає, «Минус двадцать пять сегодня!» – радіо віщає. За годину продавець вийшла із крамниці – Груди светра розривають, рвуть штани сідниці, Личко янгольське, очища бажанням палають. – Магазин, шановний пане, скоро зачиняють, Ви заходьте, не вагайтесь, я вам пособлю – Підберу дарунок гарний і знижку зроблю. Ви кому хотіли, пане, дарунок зробити? – Я хотів би щось пристойне Люсі подарити. – То заходьте і купуйте, Люся рада буде, Запевняю, цей дарунок вона не забуде. – Та у мене грошей мало… – зчервонів мужчина. – Це, звичайно, є вагома не зайти причина, Та не цього дня шановний, бо в день Валентина Має право на дарунок будь-яка людина… Узяла його за руку, тягне у бутик, А у нього до асфальту примерз черевик. Що ж робити? В магазині – ні душі немає, Сам святий, мабуть, це щастя з неба посилає, Вийняв ногу з черевика, шкандиба в крамницю І в уяві вже за груди ухопив дівицю. Від уяви до реалу пролягла хвилина, Зачинила зсередини магазин дівчина, Світло вимкнула, сміється, себе роздягає, На диван під спів Земфіри «Хочешь – сладких апельсинов, Хочешь – вслух рассказов длинных...» вниз лицем лягає. «Валентине, бог кохання, дякую за свято!!! А я ж – скромний, нерішучий – не просив багато, Я ж лише просив, щоб Люся у цей день дала, А ти закрутив, святійший, отакі діла!!!». Притуливсь до кралі щільно, шепче про любов, А вона йому: – Не надо, сладкий, этих слов, В день любви и так всё ясно, что тут говорить… Вы вот здесь меня целуйте! Здесь – нужно давить! А сюда засуньте пальчик! Язычок – сюда! Да!!! Вот так!!! Возьмите ниже, не надо стыда…». Дві години працював язиком, руками, Вона ж пестила його ніжними словами: То жеребчиком, то левом, то верблюдом звала, Іноді кричала сильно, іноді стогнала. Накричавшись, настогнавшись, промовила стиха: – Біжіть, пане, до аптеки, щоб не мати лиха. – Та я вірю вам, панянко, за себе ж ручаюсь – Щокварталу у лікарні я перевіряюсь, А у мене вже два роки не траплялось цього, Бо я, панно, окрім вас, не хотів нікого! – Ну, як так, то хай і так, це вже ваша справа… – Я ЛЮБЛЮ ВАС! ВИ БОГИНЯ! ВАЛЕНТИНУ СЛАВА! Шість хвилин тривало свято, незабутнє свято, Бо тепер і Люся грОшей віддає багато – Венерологу, аптеці, знахарю з села, Бо й вона в день Валентина Ігорю дала. |